Сьогодні ми вже добре знаємо про існування такого ганебного та досить, на жаль, поширеного явища, як насильство в сім'ї. В Украї­ні навіть прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї». За статистикою 75 % потерпілих від домашнього насильства в сім'ї є діти. Відомий польський спеціаліст з попередження домашнього на­силля Ліс Аларкоп дає таке визначення насильства:

Насильство - це дії, що чинить (-ять) одна (або декілька) особа (осіб), які характеризуються такими ознаками:

Ø  здійснюються сві­домо і спрямовані на досягнення певної мети, завдають шкоди (фі­зичної, моральної, матеріальної тощо) іншій особі;

Ø  порушують пра­ва і свободи людини;

Ø  той, хто здійснює насилля, має значні переваги (адміністративні, фізичні, психологічні тощо), що робить неможли­вим ефективний захист жертви насилля.

Психологічне насильство:

Ø використання лайливих слів, крику, образ, які негативно вили­вають на самооцінку партнера;

Ø  образливі жести або дії, примус до принизливих дій;

Ø  прояв грубощів стосовно рідних або друзів партнера;

Ø  завдання шкоди домашнім тваринам, до яких емоційно при­в'язаний партнер (жертва);

Ø  знищення, пошкодження або приховування особистих речей;

Ø  груба критика вчинків, думок, почуттів;

Ø  ставлення як до слуги;

Ø  обмеження свободи дій і пересування;

Ø контроль і обмеження можливості спілкування з рідними або друзями, переслідування;

Ø погрози (фізичного насильства, розповісти про особисті справи, секрети тощо);

Ø  ігнорування, нехтування дитини, відсутність доброзичливої атмосфери;

Ø  втягування у з'ясування стосунків, шантаж;

Ø  недостатнє задоволення потреб в їжі, одязі, освіті, медичній до­помозі;

Ø  недостатнє забезпечення дитині необхідної підтримки, уваги, прихильності.

Невербальне або словесне насильство: здійснюється, коли докоряють за кожний вчинок, критикують особистість або принижу­ють грубою лайкою.

Емоційне насильство може здійснюватись без слів за допомогою міміки, поз, поглядів.

Фізичне насильство: будь-яка насильницька поведінка, яка мо­же проявлятись у вигляді ляпасів, скубань, укусів, ударів, подряпин, опіків, задушень, грубих хапань, відкидань убік або на підлогу, кидання предметів у жертву, позбавлення їжі або пит­тя тощо.

Сексуальне насильство: зазіхання на статеву недоторканість жертви.

 Економічне насильство:

Ø  позбавлення або обмеження можливості користуватися і розпо­ряджатися власними грошовими коштами;

Ø  позбавлення можливості користуватися власним або спільним майном;

Ø  завдання шкоди або знищення майна партнера (жертви).

Найбільш типовими наслідками такої ситуації стають такі скарги    батьків чи педагогів на поведінку дітей: бійки; конфлікти з оточенням; низький рівень навчальної діяльності; замкнутість; підвищена агресивність; похмурий, сумний настрій; депресія; тривожність, страхи; нестійкість емоційної системи. Жорстокість щодо дітей виникає з різних причин: якщо дорослі мають негативні моральні якості; якщо вони не задоволені своїм життям; як результат конфліктів у сім'ї; як психічне захворювання батьків та інших кривдників. Наслідки домашнього насильства:

Шляхи запобігання

Коли дитина поводиться агресивно: з'ясуйте причину агресії; навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Традиційно ми привчаємо дітей стримувати свій гнів та агресив­ність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх хова­ти, відчуваючи сором, провину. Установіть чіткі та незмінні межі поведінки, переконайтесь, що дитина розуміє; ворожі, агресивні дії неприпустимі ніколи; пам'ятайте, що ваші дії для дитини - основний взірець для на­слідування.

Шановні батьки! Виховуйте своїх дітей без насилля і ви отримаєте благословення на старості літ... 

      Дитина – це людина! Ця маленька людина потребує виховання без насильства: не окрикiв і покарання, а підтримки і мудрих порад батьків, не жорстокого і злого поводження, а добра, турботи і любові. Але, на жаль, часто найменше любові дістається нашим самим улюбленим людям. Дитина ще не може і не вміє захистити себе від фізичного насильства і психічного тиску з боку дорослого. Але діти вчаться у нас поведінці, манерам спілкування, крику, якщо ми кричимо, грубості, якщо ми грубимо, жорстокості, якщо ми це демонструємо.

     Дитина, яка виховується в умовах безправ'я, ніколи не буде поважати права іншої людини. І, навпаки, добра, гарна поведінка дітей породжується тільки добром. Дивно, але ненасильство набагато більше сприяє гармонійному розвитку дитини, ніж грубе і жорстке поводження з нею.

     Наші необдумані агресивні дії по відношенню до дитини часом можуть бути викликані не провиною дитини, а нашій втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням і т.д. Гнів, вилитий на дитину, нічому її не вчить, а тільки принижує, ображає і дратує. Караючи свою дитину фізично, батьки наївно вважають, що найкоротший шлях лежить «через сідниці», а не через очі і вуха. Домагаючись видимого короткочасного послуху, батьки своєю жорстокістю виховують фальш і обман, притупляють процес нормального розвитку дитини.

    Жорстоке поводження з дітьми дуже часто викликає у них аж ніяк не каяття, а зовсім інші реакції: страх, обурення, протест, образу, спрагу помсти і компенсації, руйнування моральних гальм, прагнення до обману і спритності, агресивну поведінку, зниження самооцінки, ненависть до себе і оточуючих (якщо дитину часто б'ють).

    Жорстоке поводження з дітьми, зазвичай, також викликає затримку їх психічного і соціального розвитку. Так, діти не завжди поводяться, як чисті й лагідні янголи, і виховувати їх - справа дуже нелегка. Але з усіх важких ситуацій, у які вони часом ставлять своїх батьків, потрібно шукати вихід без приниження людської гідності дітей, без застосування образ і, тим більше, тілесних покарань.

     Вийти з ситуації, коли раптом здасться, що потрібно застосувати покарання, або попередити таку ситуацію допоможуть наступні рекомендації:

• Прислухайтеся до своєї дитини, намагайтеся почути і зрозуміти її. Вислухайте проблему дитини. Не обов'язково погоджуватися з її точкою зору, але завдяки батьківськiй увазі вона відчує свою значимість і людську гідність.
• Приймайте рішення спільно з дитиною, а також дайте їй право приймати самостійні рішення: дитина більш охоче підкоряється тим правилам, які встановлювала сама. При цьому ми не заперечуємо, що деякі рішення можуть приймати тільки батьки. Надайте дитині можливість відпочити, переключитися з одного виду діяльності на інший.
• Вимагаючи чогось від дитини, давайте їй чіткі і ясні вказівки. Але не обурюйтеся, якщо дитина, може щось не зрозуміла або забула. Тому знову і знову, без роздратування, терпляче роз'яснюйте суть своїх вимог. Дитина потребує повторення.
• Не вимагайте від дитини відразу багато чого, дайте їй поступово освоїти весь набір ваших вимог: вона просто не може робити все відразу.
• Не пред'являйте дитині непосильних вимог: не можна від неї очікувати виконання того, що вона не в силах зробити.
•  Не дійте зопалу. Зупиніться і проаналізуйте, чому дитина поводиться так, а не інакше, про що свідчить її вчинок.
•  Подумайте, в чому складність ситуації, в яку потрапила дитина? Чим ви можете їй допомогти в цій ситуації? Як підтримати її?